Коли чують, що маю 160 кішок – дивуються: зооволонтер розповіла про Діснейленд для хвостиків
12-05-2022
Систематично допомагати тваринам я почала років 10 тому, можливо, навіть трохи більше. Тоді я підгодовувала кішок біля будинку, знаходила кошенят, хворих чи поранених дорослих кішок і забирала їх до себе: лікувала, намагалася знайти нових господарів. Я живу в квартирі, тому території, де я могла б займатися допомогою бездомним, у мене не було, кішки жили під будинком і в гаражі – на той момент це було все, що я могла зробити.
Ми живемо у невеликому місті Радомишль Житомирської області, це лише 100 кілометрів від Києва. Мова про те, щоб збудувати у нас притулок, не було взагалі, оскільки це щось на межі фантастики, і кошти на це ніхто не виділив би. Згодом кішок у мене ставало все більше, та й люди дізнавалися, що тут є "жінка, яка займається котиками", і приносили непотрібних їм кошенят.
Три роки тому померла моя бабуся. Ми, чесно кажучи, не знали, що робити з її домом: дивитися, як він порожній, було боляче, продавати та бачити там чужих людей – теж. Якось раптово прийшла ідея переселити туди бездомних кішок.
Вільних приміщень там було надміру, і це було набагато краще, ніж тримати хвостатих на вільному вигулі під багатоквартирним будинком, де їх ненавидять майже всі сусіди. Так і розпочалася історія мого імпровізованого притулку.